- благочестя
- -я, с., книжн., заст.1) Додержання приписів релігії; побожність, набожність.2) Православна віра, православ'я.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
благочестя
Смотреть что такое "благочестя" в других словарях:
благочестя — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
благочестивий — а, е, книжн., заст. 1) Який додержується приписів релігії; побожний, набожний. || Який виявляє ознаки благочестя (у 1 знач.), виражає побожність. 2) Належний до православної віри … Український тлумачний словник
хадж — у, ч. Ходіння на прощу до Мекки і Медини, що вважається у мусульман подвигом благочестя … Український тлумачний словник
пієтизм — Ханжеське благочестя [XVIII] Вже догадувалися, що автор, пересичений брутальністю своїх дотеперішніх творів, зійде на пієтизм і містицизм, але швидко переконалися, що до того ще далеко [XVIII] … Толковый украинский словарь
